я люблю тебе над усе,
та не знаю, що зараз з тобою....
я люблю і ти знаєш про це,
та напевне це вже не доля....
знаю тяжко брехати тобі,
та не легше без тебе жити мені,
я серце своє тобі віддала,
та спіткала його там журба,
я любити завжди тебе буду,
та ніколи тебе не забуду...
навіщо було брехати мені?
якщо серце своє відкрив не мені,
ти з почуттями погрався,
ти просто над усім посміявся...
я говорила, що люблю тебе,
а ти не звертав уваги на це.
та скільки ж помилятися я можу?????
я любити уже так не зможу!!!!
скажи, що я маю зробити,
щоб знову тебе повернути,
щоб знову в обійми впасти твої...
і чути ніжні слова твої,
щоб твої карі очі дивились на мене,
а твої ніжні уста цілували мене....
ти знай, я ніколи тебе не забуду,
тому, що часто в снах бачу тебе....
ти завжди в моїх думках....
як жаль, що це не реальність...
я обійняти хочу тебе,
та не можу цього зробити,
чому ж відштовхнув ти мене,
я ніколи не зможу цього зрозуміти.
коли ти казав: "люблю я тебе!"
моє серце кричати хотіло,
я завмирала, коли цілував ти мене....
я не зможу цього вже забути....
як жаль, що все не можна повернути!!!!!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.