Золоті знов каштани й тополі,
Шкільний дзвоник як серця ритм,
І в твоїй учительській долі
Вічним трепетом він дзвенить.
Кличе, зве, поринає у спомин,
Де велика родина, шкільна вся сім’я,
Де твоїх зірочок небо повне,
Та єдине для них твоє, Вчитель, ім’я.
О, вчителі! Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з'явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.
О, вчителі! І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За те, що щедро віддаєте нам.
Вы шагаете гордо со временем в ногу,
Хоть бываете строгим, но чаще добры!
Про таких говорят: он учитель от Бога!
Лишь такие "атланты" и держат миры!
Вы способны понять и простить, если нужно.
И рассеять сомненья, но в душу не лезть...
Как морковку на грядке, растите Вы дружбу,
Вырывая с корнями ложь, подлость и лесть.
ПОСВЯЩЕНИЕ УЧИТЕЛЮ
Я помню, как вошли Вы в класс
И растворились в море детских глаз.
И вдруг стал праздником урок,
И мы не слышали звонок:
Вы учили читать, учили писать,
Петь и танцевать.
Учитель щедро учит нас тому,
Что очень нужно будет в жизни:
Терпенью, чтенью, счету и письму,
И верности родной Отчизне.
2. Поздравления с Днем Учителя
День Учителя...
Взгляд у людей лучист и светел,
От того, что вновь встречаются с тобой
Бывшие ученики и нынешние дети,
Взращенные твоею добротой.
Ты для них как бы вторая мама,
Ты для них и ласка, и уют,
Все они к тебе, красивой самой,
С поздравленьями сегодня идут!
Кто нас учит?
Кто нас мучит?
Кто нам знания дает?
Это школьный наш учитель -
Удивительный народ.
С Вами ясно и светло,
На душе всегда тепло.
И простите, если в срок
Был не выучен урок.
От души мы поздравляем
Наших всех учителей
И здоровья всем желаем
От проказников детей!
Милые, сердечные, хорошие,
Добрые мои учителя!
С детством я прощаюсь и со школою,
Только с вами не прощаюсь я.
Спасибо вам за то, что нас любили,
Хотя и строги были к нам подчас,
За то, что вы нас мыслить научили,
За все, за все, что сделали для нас!
Искренне сыновнее "спасибо"
Говорим мы всем учителям,
Будьте молодыми и счастливыми,
Мира, долгих лет, здоровья вам!
Учителя первого я не забуду никогда,
Такого дорогого, милого запомню навсегда,
И пусть летят года, века, столетья,
Но он остается в нашем сердце.
Для нас он, словно, ангел
Он первый, самый первый
Его не забуду никогда!
Учительница. Все ее черты
Прояснены по-утреннему просто:
Уединенность тихой доброты,
Величие стародавнего строительства,
Но снова речь - спокойна и легка,
И снова дышат отраженным блеском
Гекзаметры старинного стиха,
И плеск листвы в былых садах библейских.
Отчизна, воля, тот горчайший дым,
Что нас разбудит поздно или рано,
Но дай хоть раз заплакать покаянно:
"Учитель, перед именем твоим..."
Про вчителя моє найкраще слово,
Як про людину дану всім від Бога,
Бо все добро так щиро в серці світить,
Найкращому створінню – нашим дітям.
Навчить любити українську мову
І шанувати рідне наше слово,
З пісень вінки плести й добро творити,
А успіхам дітей завжди радіти.
Розумна, щира і привітна,
В душі завжди весна і радість квітне,
А ще вогонь великий не згасити,
Життя дорогу ним світити.
Навчаєш різні труднощі долати,
А ще всім свято пам’ятати,
Де ти живеш, і що земля єдина.
Вселяєш віру у прекрасне ти дитині!
Росяною стежкою, стежкою-мережкою
Тебе доля-доленька в школу привела.
Добре й вічне сіяла щира твоя усмішка
І тобі, учителько, найкращі слова...
Серце дзвенить дзвоником і злетіти проситься,
А як ввійдеш в клас ти – радість ожива.
Багатьох навчила ти життєвих мудростей,
Їх в життя далеке мрія повела.
Ще не раз згадається піснею-ромашкою,
Квіткою, калиною школа край села
Та найбільш, дитиною – чистою перлиною
До якої доленька тебе привела.
І світанком вересень полонить хай спогади,
А душа ще довго радіє й співа
Ти ж моя, учителько, джерела хранителько
Серця чистим променем всіх обійняла.
Учителю! Ти йдеш по цій землі
І слід стає твій крок за кроком
Яскравим вогником у сутінках пітьми,
А все життя для тебе є уроком.
Ти бачиш те, що іншим не під силу,
І відповідь даєш на всі "чому?"
Ти не даремно тут, бо серце має крила,
Воно для всіх - віддать його кому?
Маленьким дітям, синьооким і чубатим,
Що ловлять погляд, кожен рух всяк час -
Це щастя вчителя - його багато,
І слід яскравий - вогник не погас.
Ти пам’ятаєш дитинство своє босоноге,
Стежки, що до школи тебе привели,
І перші тривоги, і перші щасливі дороги,
І тих, хто за руку повів у світи.
Учитель! Що в імені цьому?... Відкрийте!
Тут погляд твоїх і моїх оченят.
Учитель! Він друг назавжди… і мрій тих,
І років шкільних не повернеш назад.
Згадай! Скільки прощених нас, не забутих…
А вийшли із школи і стали людьми,
Бо перші у світі свої інститути
Ми тут починали малими дітьми.
Тож серце хай б’ється у вас без упину,
І кожен з нас знайде дорогу сюди,
Бо бачили в нас ви і доньку, і сина…
Ви просто щасливими будьте завжди!
Що перша заповідь учителя – любити!
Це, перш за все, життя,
Бо в ньому жити:
Посіяти, плекати і радіти;
І знати, що добро росте,
Що вклав ти частку серця
В це створіння
І мудрість й душу,
Тільки май терпіння,
Бо довго проростає те зерно,
Воно ж бо вічне,
В терніях воно.
А друга заповідь учителя – любити!
З натхненням діяти, творити,
Шукати і знаходить сходи,
І підійматись до зірок,
А кожним кроком є урок.
Ще й третя заповідь учителя – любити!
З своєю совістю дружити,
Щоб час пройшов
Й лови себе на слові:
Дорога вчителя вся виткана з любові!
