Людмила Яцура - МИХАЙЛУ ПУДЛІ

Живеш, пізнаєш і ходиш,
Свою справу по совісті робиш,
Стрічаєш і проводжаєш,
Талант ще великий маєш,
Щоб слухати біди людини,
В роки вже зібрались хвилини…
Ні скарг, бо живеш, як знаєш,
Життя ти, як є, сприймаєш…
Як теплі, весняні віконця,
В очах ласка променів сонця,
Людей щира посмішка гріє,
Зробити багато ще мріяв…
Крізь час, через роки,
Крізь простір проніс
Ти, рідного краю, і поле, і ліс,
Талантів джерела відкривав і збирав,
І влучним пером про все славно писав.
А слово! що настрій? життя дарувало!
Зупинка… Зима… І тебе не стало…
Живеш!!!
Лиш не цими стежками ти ходиш,
Ти давніх знайомих стрічаєш, знаходиш.