Пам’яті свічею, журавлем у небі,
Дотиком до серця в цім житті щоб жити,
Волі вільний вітер долетить до тебе
Щоб сьогодні й завтра духом цим горіти.
Показ дописів із міткою Моя Сторона. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Моя Сторона. Показати всі дописи
Надія Позняк - Відгук про книгу «ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА»
Відгук про книгу «ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА» від Надії Позняк
Україну можна відкривати по-різному: хтось–мандруючи з рюкзаком за плечима, насолоджуючись природою, хтось перетинає українські простори потягами й на автівках, а комусь достатньо обмежитися екраном телевізора. Я побувала в різних куточках країни, практично, за один день завдяки альманаху «Поетична топоніміка». Дякуючи Любові Сердунич, як редактору-укладачу, та
Україну можна відкривати по-різному: хтось–мандруючи з рюкзаком за плечима, насолоджуючись природою, хтось перетинає українські простори потягами й на автівках, а комусь достатньо обмежитися екраном телевізора. Я побувала в різних куточках країни, практично, за один день завдяки альманаху «Поетична топоніміка». Дякуючи Любові Сердунич, як редактору-укладачу, та
ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА - Світлана Скруха - Поетична мандрівка містами і селами
[caption id="attachment_5695" align="alignleft" width="698"]
топоніміка[/caption]
Отож кожен український хутірець, кожне велике чи маленьке село, селище, місто та містечко з його історією, з його минулим, є дорогоцінною перлиною, самобутнім і неповторним куточком нашого краю. Колись, у сиву давнину, розсипалися ці перлини по усій Україні: багато з них загубилося, і їх назви з часом зникли з географічних карт, ще до багатьох стукає сьогодні така ж сумна доля, а ще багато з них продовжують жити своїм життям, розповідаючи нам про своє минуле, часто оповите легендами і таємницями. Живуть села і містечка, а в них живуть і трудяться звичайні люди: хлібороби, вчителі, лікарі, інженери, художники, письменники та поети, і кожен з них прославляє свою маленьку батьківщину своєю працею, справами, Словом.
Сьогодні хочу розповісти вам про одну цікаву книгу під назвою «Поетична топоніміка. Поезія та проза про міста і села України», яка народилася завдяки таким людям. Це альманах, що вийшов у м. Хмельницькому в кінці листопада минулого 2015 року. Мета книги – привернути увагу до сіл і міст України, до їхньої історії, донести її до широкого кола читачів.
Тираж книги (340 примірників) був виданий на кошти її співавторів. До створення збірника долучилися 77 авторів, а увійшли до нього їх прозові та поетичні твори, короткі історичні довідки про 90 населених пунктів України. В книзі представлена широка географія: Хмельниччина, Львівщина, Вінниччина, Дніпропетровщина, Івано-Франківщина, Київщина, Рівненщина, Тернопільщина. Черкащина, і ін.. Самобутність даного альманаху у тому, що тут художнє слово поєдналося з географією. Чи не вперше словесники, поети і прозаїки з різних куточків України звернулися до історичної географії. Тому у цьому збірнику – і література, і географія, і фольклор, і топоніміка… Видання багате і цікаве, насичене. На мою думку, це лише перша частина альманаху під назвою «ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА», адже багато хто з краєзнавців та творчих людей не знав про існування такого проекту і не зміг чи не встиг до нього долучитися. У книги ще обов’язково має бути продовження (не один, а декілька томів).
Цікаво, що ідея створення даного збірника з’явилася у Фейсбук-спільноті відомої подільської письменниці, автора більше десятка книг, просвітянки, поетеси, члена Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України Любові Андріївни Сердунич, яка мешкає на Хмельниччині. Саме Любов Андріївна і стала редактором-упорядником даної книги. На її тендітні плечі лягла уся клопітка і титанічна праця, пов’язана з виданням книги. Адже співавтори і редактор спілкувалися виключно віртуально – через Інтернет. Всю отриману інформацію Любові Андріївні доводилося впорядковувати і редагувати. За це їй – наш низький уклін і щирі слова вдячності. Ініціатором видання даної книги стала праправнучка Івана Яковича Франка – Олеся Франко зі Львова.
«У наш бурхливий час, коли політичні пристрасті перехлюпуються через край, коли в Україні йде війна, розпочата сусідською імперією, коли кожна людина почувається все менш захищеною, коли спрагла душа нерідко не може знайти цілющої джерелиці, – у такий час кожному потрібен спокій і тиша, порада або відверта розмова, від яких відлягло б від серця, стало б спокійніше і легше дихати, боротись і просто жити. Саме такі сподівання покладаємо на роль цього збірника,» – написала у передмові до книги редактор і упорядник Любов Сердунич.
Приємно, що до цього проекту з Рівненщини, окрім мене, долучилися Людмила Шумейко (Сас) з Млинова, Лілія Хомич з с. Колки Дубровицького району, що також родом із Млинова, Тетяна Корнійчук з с. Малий Стидин Костопільського р-ну, Надія Таршин, уродженка с. Сморжів, яка мешкає сьогодні на Дніпропетровщині. Отож у збірку, за щасливим збігом обставин і завдяки можливостям, які дарує нам усім Інтернет, потрапили і мої рідні села – Пляшева та Острів (Радивилівського району). У Пляшевій я народилася, виросла, тут живу і працюю. Із селом Острів у мене пов’язані теплі спогади про моє дитинство, адже тут також моє коріння… Тому презентацію книги хотілося б провести у рідній школі у Пляшевій, а також в Острові, подарувати її до шкільних бібліотек, щоб вона стала в нагоді вчителям і учням.
Особисті враження. Сказати, що книга – чудова і дуже цінна, – не сказати нічого. Ця книга має Душу, бо випромінює тепло і любов, бо ними пронизані чи не всі твори. А ще – це неймовірний заряд натхнення і наснаги для творчості і … можливість ближче познайомитися з тими, кого єднає любов до Слова та до рідного краю. Тому книгу перечитую знову й знову.
Нині триває презентаційний тур книги та письменників, що долучилися до її створення, населеними пунктами України. Презентації вже відбулися на Хмельниччині, у Львові, Вінниці… Перші враження та відгуки про книгу вже з’явилися на шпальтах обласних та районних газет, на інтернет-сайтах, зокрема, інформація про книгу є у Вікіпедії. Надалі у “Поетичної топоніміки” – презентація ще в багатьох неповторних і мальовничих містах та селах, твори про які увійшли до видання.
Світлана Скруха, село Пляшева, Радивилівського району Рівненської області.
Наш альманах має і доброчинця. Завдяки співавтору збірника Надії Козак, українці з с. Самолусківці (Тернопілля), яка зараз живе у Канаді, видано додаткові примірники книги, за що щира їй подяка.
топоніміка[/caption]- книга
Отож кожен український хутірець, кожне велике чи маленьке село, селище, місто та містечко з його історією, з його минулим, є дорогоцінною перлиною, самобутнім і неповторним куточком нашого краю. Колись, у сиву давнину, розсипалися ці перлини по усій Україні: багато з них загубилося, і їх назви з часом зникли з географічних карт, ще до багатьох стукає сьогодні така ж сумна доля, а ще багато з них продовжують жити своїм життям, розповідаючи нам про своє минуле, часто оповите легендами і таємницями. Живуть села і містечка, а в них живуть і трудяться звичайні люди: хлібороби, вчителі, лікарі, інженери, художники, письменники та поети, і кожен з них прославляє свою маленьку батьківщину своєю працею, справами, Словом.
Сьогодні хочу розповісти вам про одну цікаву книгу під назвою «Поетична топоніміка. Поезія та проза про міста і села України», яка народилася завдяки таким людям. Це альманах, що вийшов у м. Хмельницькому в кінці листопада минулого 2015 року. Мета книги – привернути увагу до сіл і міст України, до їхньої історії, донести її до широкого кола читачів.
Тираж книги (340 примірників) був виданий на кошти її співавторів. До створення збірника долучилися 77 авторів, а увійшли до нього їх прозові та поетичні твори, короткі історичні довідки про 90 населених пунктів України. В книзі представлена широка географія: Хмельниччина, Львівщина, Вінниччина, Дніпропетровщина, Івано-Франківщина, Київщина, Рівненщина, Тернопільщина. Черкащина, і ін.. Самобутність даного альманаху у тому, що тут художнє слово поєдналося з географією. Чи не вперше словесники, поети і прозаїки з різних куточків України звернулися до історичної географії. Тому у цьому збірнику – і література, і географія, і фольклор, і топоніміка… Видання багате і цікаве, насичене. На мою думку, це лише перша частина альманаху під назвою «ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА», адже багато хто з краєзнавців та творчих людей не знав про існування такого проекту і не зміг чи не встиг до нього долучитися. У книги ще обов’язково має бути продовження (не один, а декілька томів).
Цікаво, що ідея створення даного збірника з’явилася у Фейсбук-спільноті відомої подільської письменниці, автора більше десятка книг, просвітянки, поетеси, члена Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України Любові Андріївни Сердунич, яка мешкає на Хмельниччині. Саме Любов Андріївна і стала редактором-упорядником даної книги. На її тендітні плечі лягла уся клопітка і титанічна праця, пов’язана з виданням книги. Адже співавтори і редактор спілкувалися виключно віртуально – через Інтернет. Всю отриману інформацію Любові Андріївні доводилося впорядковувати і редагувати. За це їй – наш низький уклін і щирі слова вдячності. Ініціатором видання даної книги стала праправнучка Івана Яковича Франка – Олеся Франко зі Львова.
«У наш бурхливий час, коли політичні пристрасті перехлюпуються через край, коли в Україні йде війна, розпочата сусідською імперією, коли кожна людина почувається все менш захищеною, коли спрагла душа нерідко не може знайти цілющої джерелиці, – у такий час кожному потрібен спокій і тиша, порада або відверта розмова, від яких відлягло б від серця, стало б спокійніше і легше дихати, боротись і просто жити. Саме такі сподівання покладаємо на роль цього збірника,» – написала у передмові до книги редактор і упорядник Любов Сердунич.
Приємно, що до цього проекту з Рівненщини, окрім мене, долучилися Людмила Шумейко (Сас) з Млинова, Лілія Хомич з с. Колки Дубровицького району, що також родом із Млинова, Тетяна Корнійчук з с. Малий Стидин Костопільського р-ну, Надія Таршин, уродженка с. Сморжів, яка мешкає сьогодні на Дніпропетровщині. Отож у збірку, за щасливим збігом обставин і завдяки можливостям, які дарує нам усім Інтернет, потрапили і мої рідні села – Пляшева та Острів (Радивилівського району). У Пляшевій я народилася, виросла, тут живу і працюю. Із селом Острів у мене пов’язані теплі спогади про моє дитинство, адже тут також моє коріння… Тому презентацію книги хотілося б провести у рідній школі у Пляшевій, а також в Острові, подарувати її до шкільних бібліотек, щоб вона стала в нагоді вчителям і учням.
Особисті враження. Сказати, що книга – чудова і дуже цінна, – не сказати нічого. Ця книга має Душу, бо випромінює тепло і любов, бо ними пронизані чи не всі твори. А ще – це неймовірний заряд натхнення і наснаги для творчості і … можливість ближче познайомитися з тими, кого єднає любов до Слова та до рідного краю. Тому книгу перечитую знову й знову.
Нині триває презентаційний тур книги та письменників, що долучилися до її створення, населеними пунктами України. Презентації вже відбулися на Хмельниччині, у Львові, Вінниці… Перші враження та відгуки про книгу вже з’явилися на шпальтах обласних та районних газет, на інтернет-сайтах, зокрема, інформація про книгу є у Вікіпедії. Надалі у “Поетичної топоніміки” – презентація ще в багатьох неповторних і мальовничих містах та селах, твори про які увійшли до видання.
Світлана Скруха, село Пляшева, Радивилівського району Рівненської області.
Наш альманах має і доброчинця. Завдяки співавтору збірника Надії Козак, українці з с. Самолусківці (Тернопілля), яка зараз живе у Канаді, видано додаткові примірники книги, за що щира їй подяка.
Людмила Яцура - Коли зоря над Сходом зійде
Коли зоря над Сходом зійде,
Відступить морок сірих хмар,
То ясним цвітом стане видно,
Що наш Донбас – це Бога дар.
Відступить морок сірих хмар,
То ясним цвітом стане видно,
Що наш Донбас – це Бога дар.
Людмила Яцура - ВИШИВАНКА МАМИ
Мама вишивала мені вишиванку,
Доленьку благала відвести біду,
Хрестиком любові рівну стежку клала,
Світлом осявала там, де я пройду.
Доленьку благала відвести біду,
Хрестиком любові рівну стежку клала,
Світлом осявала там, де я пройду.
Людмила Яцура - А ПРАВДА Є!
Збережене життя! Я, Господи, в поклоні…
Ти бачиш всіх доріг заховані терни,
А я в молитві підійму долоні,
Щоб лиха ми не знали і війни.
Ти бачиш всіх доріг заховані терни,
А я в молитві підійму долоні,
Щоб лиха ми не знали і війни.
Людмила Яцура - ЛЕТЯТЬ НА УКРАЇНУ ЖУРАВЛІ
Ні! Це не літа спалахи зірниці,
Це мрія чиста, зоряна моя.
Ти не питай чом не в руках синиця,
Бо я чекаю свого журавля.
Це мрія чиста, зоряна моя.
Ти не питай чом не в руках синиця,
Бо я чекаю свого журавля.
Людмила Яцура - ШВИДКА ДОПОМОГА
Швидка допомога – це відстані мить,
Порив це рішучий у дії,
Це – поклик, причетність, куди серце мчить,
Щоб дати життю надію.
Порив це рішучий у дії,
Це – поклик, причетність, куди серце мчить,
Щоб дати життю надію.
Людмила Яцура - А струни тієї нема
Де у пам’яті та струна,
Яка з відліком часу стирає
Лихо чорне, коли війна
Ці земні життя забирає?
Яка з відліком часу стирає
Лихо чорне, коли війна
Ці земні життя забирає?
Людмила Яцура - ЗЦІЛЕННЯ - Надії Савченко
Рук тепло я тобі подарую,
Долі промені веселкові,
Нехай зцілюють руки і слово
У житті із добра і любові.
Долі промені веселкові,
Нехай зцілюють руки і слово
У житті із добра і любові.
Людмила Яцура - СИЛА ДУХУ - Надії Савченко
Сила духу твого, Надіє,
Це – незламності світла зоря!
Той живий, в кого світла є мрія,
В кого честю омите ім’я.
Людмила Яцура - БУДЬ НАДІЄ (Надії Савченко)
Надії Савченко
Ти знаєш, що Надія не вмирає,
Ніколи не затьмарить темінь світло,
А ти є промінь України, знаєш,
Тому й земля з тобою квітне.
Ти знаєш, що Надія не вмирає,
Ніколи не затьмарить темінь світло,
А ти є промінь України, знаєш,
Тому й земля з тобою квітне.
Людмила Яцура - А ДУША МОЯ - КАЛИНА
Снігом білим, вітром в полі,
Пухом із тополі
Закружляли думи мої
Птахами на волі.
Чому серце тихо плаче,
Тугою повите.
Це ж і досі плине кача,
Де ж той сум подіти…
Пухом із тополі
Закружляли думи мої
Птахами на волі.
Чому серце тихо плаче,
Тугою повите.
Це ж і досі плине кача,
Де ж той сум подіти…
Людмила Яцура - 2014
А рік промчав, він просто пролетів
В тривогах, втратах та молитвах,
В неспокої, а ще у сльозах злив,
Пізнавши біль, зневіру, лихо.
В тривогах, втратах та молитвах,
В неспокої, а ще у сльозах злив,
Пізнавши біль, зневіру, лихо.
Людмила Яцура - ТРОЯНД ПЕЛЮСТКИ МОГО САДУ
Якби зібрались разом земляки,
В моїм краю було б таки людніше.
Два береги одної ми ріки,
Якій без вас, можливо, пусто, гірше.
Людмила Яцура - Я - троянда в осені
Золото під ноги,
В ньому всі дороги…
Осінь своїм смутком
Душу сповиває.
Дивляться троянди,
Просяться до кого?..
Це журби кохання,
Хто його не знає.
В ньому всі дороги…
Осінь своїм смутком
Душу сповиває.
Дивляться троянди,
Просяться до кого?..
Це журби кохання,
Хто його не знає.
Людмила Яцура - УРАЇНО МОЯ
Україно моя!
Величава моя, смерекова,
В тобі пісня луна
І живе предків мудрості слово.
Величава моя, смерекова,
В тобі пісня луна
І живе предків мудрості слово.
Людмила Яцура - МІЙ ЛЬВІВ
МІЙ ЛЬВІВ
Коли доля гукне мене знову,
А зажура торкнеться калини,
Повернуся до тебе, мій Львове,
Як до зустрічі матері й сина.
Коли доля гукне мене знову,
А зажура торкнеться калини,
Повернуся до тебе, мій Львове,
Як до зустрічі матері й сина.
Людмила Яцура - ЦЕ УКРАЇНИ МОЄЇ КРАСА
Слухаю вітер… Листя шумить,
В танці кружляє… Вже й килим під ноги.
Як же прекрасна ти, осені мить!
Це вже в тобі моя доля, дороги.
В танці кружляє… Вже й килим під ноги.
Як же прекрасна ти, осені мить!
Це вже в тобі моя доля, дороги.
Людмила Яцура - Крізь терни - до зірок
А земля в полинах,
Заросла вона вкотре тернами,
Та нема слова «страх»,
Бо на захист сини її встали.
Заросла вона вкотре тернами,
Та нема слова «страх»,
Бо на захист сини її встали.
Підписатися на:
Дописи (Atom)