НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ

НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ

М.М. Дуднику

Коли вітер із шепотом листу
Донесе в рідний край голоси,
То мелодію я вам дарую,
Чари пісні земної краси.

А коли над степом широким
Птах привітно махне вам крилом,
То це – я, ваш земляк ясноокий
Із небес уклоняюсь чолом.

Явори, де шумлять край дороги,
Балок де росяниста трава,
Тут вони, світанкові пороги,
У добрі розуміння слова.

Недоспівана пісня, як зламана вишня,
Як струна обірвалась... та птаха політ,
Він в життєвому русі, а душа найчистіша,
Збереже назавжди життя пам’яті слід.

Бо прожите воно у добрі і любові,
Скільки б дрів в ньому я не ламав,
Та всміхаюсь я вам, моїм рідним, коханим,
Це для вас так натхненно співав.

Односельці мої! Люба, діти, онуки!
Краще слово для вас, ви почуйте здаля,
Як сріблястим акордом летять з серця ці звуки,
Недоспівана пісня моя.