Копав, копав криниченьку
Неділеньку-дві…
Любив козак дівчиноньку
Людям – не собі!
Ой жаль, жаль
Не помалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив, та й не взяв.
Ой жаль, жаль
Мені буде –
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди –
Моя не буде!
Ой жаль, жаль.
А вже тая криниченька
Замулилася.
А вже тая дівчинонька
Засмутилася.
Ой жаль, жаль
Не помалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив, та й не взяв.
Ой жаль, жаль
Мені буде –
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди –
Моя не буде!
Ой жаль, жаль.
А вже з тої криниченьки
Орли воду п’ють…
А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведуть.
Ой жаль, жаль
Не помалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив, та й не взяв.
Ой жаль, жаль
Мені буде –
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди –
Моя не буде!
Ой жаль, жаль.
Один веде за рученьку,
Другий – за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче –
Любив та не взяв.
Ой жаль, жаль
Не помалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив дівчиноньку змалу,
Любив, та й не взяв.
Ой жаль, жаль
Мені буде –
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди –
Моя не буде!
Ой жаль, жаль.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.