* * *
В. К. Шилейко
Как мог ты, сильный и свободный,
Забыть у ласковых колен,
Что грех карают первородный
Уничтожение и тлен.
Зачем ты дал ей на забаву
Всю тайну чудотворных дней,—
Она твою развеет славу
Рукою хищною своей.
Стыдись, и творческой печали
Не у земной жены моли.
Таких в монастыри ссылали
И на кострах высоких жгли.
1922
* * *
В. К. Шилейко
Як міг ти, дужий і свавільний,
Забути при колінах цих,
Що тлін і холод замогильний
Карають первородний гріх:
Пощо віддав їй на забаву
Всі чудотворні тайники,—
Вона твою розвіє славу
Захланням хижої руки.
Отямся, не в жони земної
Печалі творчої моли.
Костер високий для такої,
Монастиря глухі вали.
1922
«Как мог ты, сильный и свободный...» («Як міг ти, дужий і свавільний...») Переклав І. Римарук
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.