Ні! Не забута ця Богом земля,
Бо у душах людських вогонь пломенить.
Найкрасивіші тут і ліси, і поля,
І життя – найяскравіша мить.
Народилося тут із води і роси,
Окропилось добром і щедрістю,
Колискова для нього – птахів голоси,
Ще розмова садків, вітру шелест.
Промінь гріє теплом і лоскоче трава,
А купає любисток і рута…
І радіє душа, і летить, і співа,
Бо ця Богом земля не забута.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.