Там десь далеко є чужі орбіти,
Де світ схилився щоб торкнутись дна.
Вона сказала в неї вдома діти,
А я сказав, що в мене є жона.
Вона просила більше не писати.
Що буде рвать листи не прочитав.
Я попросив:"Дозволь поцілувати,
Якщо не хочеш, щоб я світ подарував".
Вона галантно простянула руку,
Я дозволяю Вам приходити ввісні...
Складіть свою невиносиму муку
У вишукані твори і пісні.
А я їх буду все читати дітям,
І вірити, що світ ще не пропав.
І уночі кричать чужим орбітам,
Що він мене одну лише кохав...
Іра
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.