Дорога знов веде додому,
До неба очі підіймаю,
Я не зважаю на втому,
Тебе лиш бачити благаю.
Відчуєш поруч моє серце,
Що палко буде хвилюватись,
Я не боюся навіть смерті,
Але боюсь тобі зізнатись.
Кохаю я до забуття,
Твоє обличчя згадую щомиті,
Ти усе моє життя,
Та чи можливо щось змінити?..
Ти проходиш повз мій погляд,
В руці стискаєш свій мобільний,
І в мене знов душевний розлад,
Стискає серце біль постійний.
Дощ лоскоче ніжно руки,
Твоє вікно відкрите завжди,
Не знаєш ти моєї муки,
Не знаєш ти моєї правди.
Кохаю я до забуття,
Твоє обличчя згадую щомиті,
Ти усе моє життя,
Та чи можливо щось змінити?..
Я знаю: хтось залишив світ,
Зламав себе через любов,
Зруйнував навік життєвий цвіт,
Уник з коханням всіх розмов.
Я не хочу так страждати,
Напевно все-таки скажу,
Я боюсь тебе втрачати,
Бо я тобою дорожу.
Кохаю я до забуття,
Твоє обличчя згадую щомиті,
Ти усе моє життя,
Та чи можливо щось змінити?..
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.