Я не бачив ще таких прекрасних у світі очей
Вітер розгойдував її волосся так ніжно, просто
Не можу ступити кроку від недоспаних ночей
В повен голос закричав – це ангел одноголосно!
Боротись за її покору,чи це просто така примара
Не можу відірвати своїх очей від неї, ні на мить
Закоханий... немов настрашився у сні кошмару
Холодне твоє серце, надіюсь колись ще забринить
Любити дальше тебе,чи пустити по течії ріки
Просто час лікує все... можливо закінчились слова
Через секунди, години, довгі дні і безкінечні місяці
Ти випадково прочитаєш ці вірші і заплачеш у вісні.
Роман Штігер
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.