Коли засинає душа
І холодом крига малює,
Тоді лише люта зима
Без жалю по тілу мандрує.
Чатує, боїться весни,
Кайдани міцніє гартує
І стогне тихенько вісні.
Ніхто вже її не врятує
Лиш промінь маленький здаля,
Так хоче обняти, зігріти!
Чи вистачить в нього тепла
Щоб лід цей страшний розтопити?
цей промінь розтопить, він і зігріє
ВідповістиВидалитиале, віру він просить незламну
щоб в себе впустити, серцем відчути
тоді він почне свою дію.
і малюнки морозні розтануть під ним
сонечко знову засвіте, і прийде весна
початок надії, любові й тепла....