Все життя - як німе, чорно-біле кіно,
В голові із думок лиш любов і воно.
П"янить, мов вино, простотою душі,
Гордиться ж неначе турецькі паші.
Фільм іде, але в титрах не пишуть слова,
І дичіє душа, і болить голова,
І немає того хто б слова зрозумів,
І не в змозі казать тих забутих вже слів.
З горя гине душа, вже чекає труна,
В голові лиш слова, їм ні краю, ні дна.
І дивлюсь в далечінь у відкрите вікно,
Все життя-як німе, чорно-біле кіно.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.