Лист додому
Кохана пташко,
Сьогодні знову пишу я листочок,
Наклею серця шмат тобі в куточок,
Мені не важко.
Від тебе зараз я далеко, так,
Але подав мені лелека знак,
Що ти десь поряд. Стежку перейти,
І можна там твою красу знайти.
На тому березі побачив я,
Сліпуче сонце, як в твоїх очах,
Троянда там, вона сестра твоя,
Та ніжності нема в її устах.
Твій подих відчуваю я щоранку,
Щоночі тінь твоя у темноті,
Не хочу я вечері і сніданку,
Сліпець самотній в своїй сліпоті.
Скажи, чи пам’ятаєш дні і ночі,
Де ми тобою були у раю,
Чи бачиш ти у сні мене щоночі,
Як я чарівну посмішку твою?
Такі, як я, для мене є братами,
Усі зелені ранку на снігу,
І плачуть під гітару вечорами,
Бо згадують людину дорогу.
Вони не знають, як там їхні рідні,
Як мама їхня, тато і Мухтар,
Ми зрозуміли, що без них ми бідні,
Як в шахті без лопати є шахтар.
Все починається, коли никає все,
Тому розлука додає вогню,
Всіх, хто кохає, течія несе,
Чи любить хтось, як я тебе люблю?
Нехай тобі співає теплий дощ,
Ту пісню, що лунає у мені,
Слова в устах, як сльози у очах,
Малюю на папері я тобі.
Листок і ручка, наче каменяр,
Кидають камінь із душі у яр,
Кінець листа…Ну все, бувай,
Весна для двох. Ще трохи почекай.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.