Ганні Яблонській
1
Лелеки в небі у ключі розмитім -
Спішать до дому, до своїх боліт.
В палітру трав, у зелень соковиту -
Тримають цей, неле́гкий переліт.
Пливуть по небу й голосно курличуть -
Несуть ґаздині діточок юрбу.
І раз повз раз, з височини їй кличуть -
Чекай на мене, я ще долечу.
3
І десь вже поруч, зовсім якось близько:
«Курли-курли» - так збудливо дзвенить.
Але під стріхою, що так схилилась низько -
Музик немає… Й муза вже мовчить…
4
Не розпустилась пуп’янком - зів’яла,
Передчуття збулись і час прийшов.
Овації гучні – не дочекала…
І місяць вкотре до неба не дійшов.
5
І бродить, бродить бусол біля хати
І думу думає про долю, про людську:
Невже, щоб цілі сво́ї - біля себе мати?
Треб сина в нас забрати чи доньку?
6
Не буде вдома. Всі чекання марні.
Скінчився шлях ЇЇ мирський - на небеса!
І запанують на землі - бездарні…
І га́йстер не сповістить, що Весна…
7
Не буде вдома. Двері не відкриють.
Не буде днів – лиш буде пустота.
Але вже скоро інше «сонце» - все відмінить
І скаже нам – ти жи́ла не дарма.
26.01.2011 року
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.