Присвячую людям села Богданівка
БОГОМ ДАНЕ СЕЛО
Ці дороги з дитинства знайомі:
Тут стежина, місток, поворот,
Там тополі ростуть, лісосмуга
І відблискує гладдю ставок.
Йду балками… весняне роздолля,
Де-не-де тільки сніг, а вода
Поїть землю і ніжна природа
Просипається і ожива.
Полонить мою душу цей подих,
В повні груди вливає меди
Від повітря й землі насолода,
Як же хороше пішки ходить.
Насолода і спомин назавжди.
Богом дане село це – життя.
Тут таке непідробне і справжнє
Життєдайних джерел відчуття.
Тож нехай назавжди і довіку
Пам’ять з нами творить дива
А дороги, як струни із серця.
Нас ведуть сюди, до села.
Я вклоняюсь в подяці вам, люди,
Що тримаєте пульсу життя,
Сіймо в душах любов, а сходи
Нам дадуть краси майбуття.
24.02.2012
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.