Ітимемо стежками по стопах за вечером-зимою,
Вдихатимемо сонця аромат,
Розквітнемо коханням щирою весною.
Розсиплемось любов'ю у моїх віршах.
А пам’ятаєш як рум’янець тебе тішив,
Як я уперше руку цілував?
Як обіцяв тобі дістати зорі,
Як на руках до неба піднімав?
Ти пам’ятаєш іскорку у моїх сльозах,
Як намагались долю обійти?
Як промінці волосся обіймали,
Як я поклявся Твоє серце берегти?
Я так просив, молив, я сподівався,
Що ти повіриш у мої слова.
Безжальна доля не вагалась, -
Забрала в мене це життя.
Без тебе важко зараз бути.
Я бачив усмішко на твоїх устах..
Питаю я тебе: чи щира?..
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.