Як я вела тебе в життя своє
Стежиною між синіми льонами,
Здавалось, льон із неба радість п`є,
І щастя йде, здавалось, разом з нами.
Не знала я на власну на біду,
Що я тебе до іншої веду...
З тих пір не раз вже відцвіли льони,
Стежині поміж них довіку витись.
В життя коханих йдуть мої сини,
Хай Бог їх береже з дороги збитись!
...А спогади мої - барвисті сни:
Обабіч стежки синії льони.
Так тепло, по-материнському...
ВідповістиВидалитиЦе мій улюблений вірш!
ВідповістиВидалити