Тихо падає сніг... Легкі, наче пух, сніжинки кружляють в повітрі, а потім мінливо стеляться по землі. Механічно простягаю руку, ловлю сніжинку, і як в дитинстві загадую бажання.... Моє серце належить тобі, а ти-іншій... Я розумію що ти ніколи не будеш моїм, але цього не розуміє серце... Як тебе забути, коли ти щаслива частина мого життя. Тепер я знаю як виглядає щастя...
Твоє ім'я завжди на моїх вустах. У холодному поту та в сльозах на очах я просинаюся від того, що ти з іншою, тією яку любиш...
Сніжинка давно розтанула, залишився лише мокрий слід на моїй долоні! Я доторкаюся губами до холодної краплинки, закриваю очі, витираю сльозу і вірю що все задумане обов'язково здійсниться!!...
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.