Людмила Яцура - Мої стежки – ромашкові дороги…

Вірі Сікорській


Наснилося пшеничне поле
І соняшник медовий, край села…
Стежки-дороги босі ноги
Стоптали… Земле, Межова!

Вже не ві сні я обіймаю,
Грудьми вдихаю мед, полин,
Лечу до тебе у чеканні
Солодких зустрічей-хвилин.

У цьому щастя!.. Роси в лузі
І степ натхнення дасть і сили,
Калини шепіт, коло друзів,
Все щемно-світле, душі миле.

Моя земля! Єдина, рідна,
Чорнобривцева, любисткова…
Лиш тут такі світанки видно,
Порину тут у мови слові.

Візьму з собою силу хліба
І життєдайної води…
І де б я в світі не ходила.
Думки з тобою назавжди.

Волошки, маки і пшеничне поле,
І соняшник медовий, край села…
Мої стежки – ромашкові дороги…
Я цим живу, я цим завжди жила!

Душа моя в любові сильна,
Квітують тут перлин слова!
Я – ластівка! Тобі я вірна,
Твоя я пташка, Межова!
2.07.2013

1 коментар:

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.