По осені барвінок не цвіте,
А тут - зацвів! Одна-єдина квітка,
І серце, вже не молоде,
Забилось раптом швидко-швидко.
Згадало, бач... Тоді ж весна була,
А чи початок молодого літа,
Здавалось, в лісі й стежка розцвіла,
Синіла барвінковим цвітом.
А тут - єдина квітка нащодня
Із-під листочка визира грайливо.
Таке собі синеньке оченя,
Таке собі земне, звичайне диво.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.