А ще говорять, душі не у всіх,
Мені їх жаль «забитих» і забутих…
Антимайдан - печаль, ганьба та істерії сміх
З-під палки зігнаних, сумних і не розкутих.
Їх страх природній, в сірості життя…
Печать «Чому я тут? Анабіозний
Чи спокійносплячий?…»
І зазомбовані роками почуття,
А десь душа, можливо, гірко плаче…
Насильства гніт – така ганьба!
Сліди іржі з сердець не змити!,,
А може з СОВІСТЮ ДРУЖИТИ?
А може взяти та й ПРОЗРІТИ?
Щоби оманутим не бути,
Не виправдовувать себе.
15.12. 2013
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.