Це щастя з сонцем говорити,
Обійми вранішні ловить.
І промінь золото-імлистий –
Життя нового чиста мить.
Лоскоче душу дивограєм,
І де б в житті ми не були,
Та сходу сонця так чекаєм,
Ним заворожені завжди…
Коли в душі зима лютує,
Мороз, колючий спозаранок,
Давай дивитись на схід сонця
І зустрічати вдвох світанок.
Давай все вчасно говорити,
Тепло своє ще дарувати,
Щоб все встигати, не жаліти,
І просто жити і кохати.
03. 02. 2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.