Опале листя листопаду –
Землі це сни, криваві сни…
Зимові птахи… сльози градом…
У небі вічності вони.
У пам’яті сини Вкраїни.
Немає часу забуття!...
Та подих новий, із руїни,
Шлях пробиває до життя.
Не можна весну зупинити,
Вона надії додає:
Природа сонця і блакиті,
Всьому свій час, життя своє.
Природа теж за Україну!
Проснулася краси ця мить!
І серце стукає неспинно,
І віра є, що зазорить!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.