Не питай, про що думаю знову,
Коли небо таке мінливе…
Повертаюсь думками до Львова,
Бо душа у міста красива.
Посміхається небо у вікнах,
Сонце промінь дарує мені,
Гордий Львів потопає у квітах
І дарує щастя мені.
Тепла радість і щира розмова
Залітають у марево снів,
Ми удвох закохалися знову,
А у нас закохався знов Львів.
Тихі вулички знов гомінливі,
А у серці весняний щем…
Де ще можна отак звабливо
Душу вмити ранковим дощем!?.
Посміхається небо у вікнах,
Сонце промінь дарує мені.
Гордий Львів потопає у квітах
І дарує знов щастя мені.
4.04.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.