А я питаю…
Скільки раз питаю,
Чи вкотре зрозумію
Суть людини?..
Той, хто в довірі,
Чи собі він довіряє,
Яка любов,
У що у нього віра?..
Чи знає, що дві третіх –
Більше половини,
Чи в правді, совісті
Свій крок він починає?
Чекають всі закінчення війни,
А хтось – в зневірі…
І чи прощає «сотня», хто це знає?..
І знов питаю…
Ні, вже не питаю.
Змиритися не можу тільки я:
Одні горять – другі спостерігають,
А нас тримає і несе одна земля.
26.05.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.