Ой в Україні,лишенько,біда
сучасна наша молодь,так швидко йде з життя,
через війну оцю прокляту,
мати сина відає в солдати...
І біль у скронях від думок,
за що нам Боже цей урок???,
хіба так сильно заслужила я??,
віддавати свого сина в небуття,-спитала мати у життя...
Серце гірко плаче,кровинка моя від куль скаче,
ненависні,прокляті ці кати,
Маріє Діво,ненечко допоможи,
наших синів на волю відпусти.
Уже мільйон сердець з небес глядить на нас,
та проклинають катів,що не з родиною в цей час,
а з кулею у грудях,в голові,
не можуть упокоїти душі...
О,наша Україно присвята,давайте,
ж помолимся за ці життя,будем скорбити ми до скону,
за вашу віддану нам волю...
І ворогів ми провчимо,за Батьківчину,
будем боротись без упину!!!
Оксана Пранник
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.