Хоч болем поперек палає,
На грудях мальви розцвіли.
Лежить юнак…Він добре знає,
Що вдома ждуть його сини.
Він приклад гідний на майбутнє.
А час летить, останній сон…
Мов марево перед очима грає
Скрипаль й гітара в унісон.
Ще молодий, так мало бачив,
Синів навчав любити край.
Брехні й обману не пробачив,
Гукав: Народе мій, вставай!
Його героєм називають,
На мальвах сяють ордени,
А вдома все одно чекають
Дружина і його сини.
Повернеться ще першим снігом,
Осінній дощ вгамує біль.
Ця пам’ять вічна, подвиг в серці.
Та він програв смертельний бій.
Олександра Грищенко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.