Питають часто люди, чому такі сумні ви?
Чому у ваших піснях трагедія луна?
Напевно, доля наша, як мова солов'їна
Коли співаєм тихо, так слухають уважно
А трохи голосніше, то вже всім заважа
А пісня, що вона? Про долю та життя
Про муки і страждання, що всі ми їх зазна
У кожній ноті співу ллється наша кров,
Бо впали за Вкраїну, бо впали за любов
У сні ми бачим волю - чарівний, довгий шлях
Як тріскають кайдани, розвіюється страх
Ми бачим синє небо і поле золоте
Ми бачим Україну, вона понад усе!
Чабак Поліна
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.