Час... Кажуть він лікує... Можливо... Але чому мені це не під силу? Здавалося забула, змирилася, у житті все стало ніби налагоджуватися. Але уже без тебе... без думок... про тебе... Ти поринув у нові стосунки, щасливий, коханий, надіюся вірний... і забутий мною.
Одна ніч... дванадцята нуль нуль... я сплю... дзвінок... ти...здивувалася, незрозуміла та сказала алло...
Всередині все розривалося...слова твої боляче пронизували кожну клітинку мого тіла... Не вірилося...здавалося забув і не хотів згадувати...
Я помилилась, і який вже раз я помилилась.
Довгоочікувана зустріч... знов та сама компанія, всім весело, і тільки ми удвох переглядаємось як вперше... Так нерішуче дивимось одне одному у вічі, ніби боїмось побачити там нас...
Довгоочікуваний поцілунок, обійми, думки, рука в руці, все як колись... і на мить здалося, що ми і досі разом.
Та от ми вдома,кожен у своєму ліжку і зі своїми думками.
Думаєш, думаєш, думаєш... заснув.
На ранок ти розумієш,що все це було,та більше ніколи,ти чуєш,ніколи таке не повториться. Ти тепер її любиш.
Я змирилась,хочу щоб ти був щасливий,будь ним,я знаю,ти цього хочеш.
Та щось не відпускає...часті дзвінки,с мс,якісь слова, таке все незрозуміле, ти щось говориш, я тихо слухаю і дихаю у трубку телефона. А що мені сказати? Я й сама не розумію, що це. Чому не відпускаєш? Що? Скажи, що ти хочеш?
Ти маєш те, що хотів, і я тобі цього не дала. Тож відпусти, не тримай на маленькій волосині. Пора обірвати це все... Досить! Дай і мені відчути впевненість і любов, віру у майбутнє.
У серці виринає знов і знов твій погляд. І от учора знов ловила його. Так неочікувано, але приємно. І знаєш, а все ж в душі,десь глибоко глибоко, частина тебе сидить і тихо чекає,коли знову наші погляди зійдуться в один. І коли ми поглянемо одне одному в очі, тут все буде зрозуміло.
А поки, так несміливо дивлячись один на одного,ми й надалі будемо тихо тихо любити,і самі не знаючи того,чекати,чекати чогось... а чого побачимо, досить тільки наважитись погулянути одне одному в очі. А на все потрібен час... тільки час.
Бойцан Ірина
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.