В лабіринті думок
без клубка Аріадни?
Та людина ж слабка,
все блука та блука...
То у відчаї просить у Неба поради,
То у темному лісі до когось гука...
Щось шукає, не видячи
перед очима:
На її ж на долоні клубочок лежить!
Кинь на землю - постелиться нитка
незрима.
Пам`ятай про одне:
той клубок побіжить
Впротилеж від багатства
і влади, і пихи -
Поміж тернів колючих
на гору круту
І - під ноги до Правди,
що змучено, тихо
Прикриває, чим може,
свою наготу.
З раю вигнана, пеклом обпечена,
Дім її - сиза скеля крута.
На холодних вітрах залишилась,
приречена,
Гола, боса, та вільна й свята.
Дуже проникливі вірші.
ВідповістиВидалити