Неспроста я життя тобі дарувала,
Неспроста повела по дорогах святих,
Щоб світанки тобі нові дні відкривали
Із любові до істин простих.
Не заставиш себе ти зректися любові,
Не зректися добра, бо воно в тобі є.
Проростуть у душі сходи щирого слова,
Народився із цим, тож навіки твоє.
Тож із міццю душі стисни ти мою руку,
Глянь за обрій, дорога із щастя летить,
Лиш прислухайсь до серця, моє в тобі стука
І відчуй, що життя – це найкраща є мить.
14.02.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.