Ні! Це не літа спалахи зірниці,
Це мрія чиста, зоряна моя.
Ти не питай чом не в руках синиця,
Бо я чекаю свого журавля.
Це він один на дужих своїх крилах,
В моїм краю, живу де не одна,
Промовить всім, що в нашій Україні
Цвіте калина, родить хліб, війни нема .
За це тримають небо всі герої,
Щоб обіймати мирні вечори.
«Щасливі діти – найсильніша зброя», –
З небес летить це, лине нам згори.
Веде мене зорею моя доля,
І серце, і душа на цій землі.
Весніє день, а в небі наді мною
Летять на Україну журавлі.
21.02.2015 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.