Людмила Яцура - ГОРИТЬ ВОГОНЬ


Горить вогонь і тишина мовчання,
А все як зараз, в пам’яті сплива.
Для когось осінь це була остання,
Горіла в сорок третім Межова.

І досі свіжі і ятряться рани,
Хоча пройшло вже так багато літ,
Ми вклонимось вам, любі ветерани,
Ви врятували землю, врятували світ.

Останнім вітром над землею в’ється
Важка дорога і полин-трава.
І вже вона веселкою сміється,
Спасенна земле – рідна Межова.

Тримає мати на руках дитину
В вечірніх сутінках цієї тишини.
Не дай нам, Боже, в цю прекрасну днину
Зазнати горя і страждань війни.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.