Людмила Яцура - Вабила осінь крилом оксамиту

Вабила осінь крилом оксамиту,
Гріло стривожену душу тепло…
Це посміхалось бабине літо,
Не уві сні це диво було.

Людмила Яцура - Весна переходить у літо…

Весна переходить у літо…
Чи й справді вона була?
Весна недолюблена квітами,
Коли стрілянина, війна…

Людмила Яцура - В любистку вікна...

В любистку вікна... М’ята та полин,
Васильки, сіно… Просто рай у хаті!..
Молитва щира… Цей правіччя плин
Зігріє душі нам теплом багатим

Людмила Яцура - ЯЛИНОНЬКА

ЯЛИНОНЬКА

Там, де річка, косогір
Де співає вітер,
Там ялинонька росте,
Розпустивши віти.

Яцура Людмила - НАМ УСЛЫШАТЬ СИГНАЛЫ ДАНО

НАМ УСЛЫШАТЬ СИГНАЛЫ ДАНО

Что мы видели в жизни этой?
Сколько мир наш загадок таит?
Восхищение нашей планетой,
За нее так душа болит.

Людмила Яцура - ДЕЛЬФИНЫ

ДЕЛЬФИНЫ

Мне кажется с первого взгляда
Я поняла вас, дельфины.
Вы рядом, нет мыслям преграды,
Красавцы вы, афалины.

Людмила Яцура - ОДА ВИНОГРАДНОЙ ЛОЗЕ

ОДА ВИНОГРАДНОЙ ЛОЗЕ

О, виноградная лоза! Тебе пою я оду,
Тебе любовь, поклон, почтение,
Ведь ради жизни просыпается природа,
Все, повторяя в радости, движении.

Людмила Яцура - ТОЛЬКО СОСНЫ НЕ БОЯТСЯ ВЫСОТЫ

ТОЛЬКО СОСНЫ НЕ БОЯТСЯ ВЫСОТЫ

Гора Сокол собирает тучи,
Чтоб казаться всем еще могучей;
У подножья можжевельника кусты,
Только сосны не боятся высоты.

Людмила Яцура - МОРЕ ТРОНУТЬ ЛАДОНЬЮ ХОЧУ

МОРЕ ТРОНУТЬ ЛАДОНЬЮ ХОЧУ

Море тронуть ладонью хочу…
Солнца закат… Гляжу и молчу.
Море – это бездонна купель,
Сказка, подарок, любви колыбель.

Людмила Яцура - МОРЕ, ТЫ ЧУДО-КАРТИНА

МОРЕ, ТЫ ЧУДО-КАРТИНА

Милое Черное море
Радугой красок цветет…
Как бесконечны просторы,
Чаек красивый полет.

Людмила Яцура - СУРБ-ХАЧ

СУРБ-ХАЧ

Дорога в горы. Людно. Поет лето…
Там скальный дуб растет, там зверобой,
Расстелен плющ, все разодето.
Леса хранят земли покой.

Людмила Яцура - ЛОШАДИ ПАСУТСЯ НА ЛУГУ

ЛОШАДИ ПАСУТСЯ НА ЛУГУ

Это счастье, сказка наяву:
Небо, облака, дорога, ветер…
Лошади пасутся на лугу –
Замерло лавандовое лето.

Людмила Яцура - А ГОРЫ С НЕБОСВОДАМИ ПОВЕНЧАНЫ

А ГОРЫ С НЕБОСВОДАМИ ПОВЕНЧАНЫ

А горы с небосводами повенчаны,
Волн слушая сказания историй,
Их красота такая переменчива
Вдыхает аромат степных предгорий.

Людмила Яцура - АГАРМЫШ

АГАРМЫШ

В туманной дымке Агармыш седой
Одет в дремучий лес, а высота
Хранит тысячелетних тайн покой
Восьмикилометрового хребта.

АХ, СИНИЦЫ!..

АХ, СИНИЦЫ!..

А зима все вокруг заметает,
Не жалея мороза и снега,
К нам синицы к окну прилетают,
Добавляя тепла, солнца, неба.

ЛЕБЕДИНОЕ ОЗЕРО

ЛЕБЕДИНОЕ ОЗЕРО

Пруд. Лес. Все краски слились,
А сердце дышит свободой…
Какая полная жизнь,
Когда мы в единстве с природой!

Людмила Яцура - ОСІННІЙ БАЛ

ОСІННІЙ БАЛ

Коли степ в задумі мріє,
Листя падає згори,
Коли дощик дрібно сіє
Нам чудової пори,

Людмила Яцура - КУЛЬБАБКИ

КУЛЬБАБКИ

Кульбабки дивилися в небо,
І вранішні роси пили,
Щасливо всміхалися сонцю,
Бо з ним вони схожі були.

В долоньках тримаю,
І дую щосили:
«Дід, баба, дід, баба», –
Повторюю я.
Маленька кульбабка,
А скільки в ній сили,
Щоб килимом стала
Її вся сім’я.

Іван Драч ДЖМІЛЬ

Іван Драч
ДЖМІЛЬ

Ще вчора джміль гудів — сьогодні вже нема,
Застиг від холоду, ледь лапками він меле,
Крилята задубілі не здійма
І тихо й тоскно дивиться на мене.
Беру його із затінку, кладу
На щире сонце — в затишок осоння.
Джмелями літаки собі гудуть,
І джміль до них гуде собі спросоння.

Наталя Забіла "ЗАЙЧАТА І СВИНЯ" Казка

Наталя Забіла
ЗАЙЧАТА І СВИНЯ
Казка

Стояла в лісі біла хатка
Поміж дубів та ялівців,
І там жили малі зайчатка —
Аж вісім жвавих стрибунців.
З братів найстарший був Стрибайчик,
Меткий та чималий на зріст.
А наймолодший, втішний зайчик,
Був Побігайко Куций Хвіст.
Такий веселий, дуже милий,
Всіх бавив сміхом голосним,
І всі брати його любили
І піклувалися за ним.