Леся Українка - На Роковини(смерті Тараса Шевченка)

На Роковини
(смерті Тараса Шевченка)

Не він один її любив
Немов красу-дівчину,
Поети славили в піснях
Віддавна Україну.

ЛІРИКА - Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти - Леся Українка

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти - Леся Українка

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш мов руїна, листом вкрита, —

Плющ їй дає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.

ЛІРИКА - То була тиха ніч чарівниця - Леся Українка

То була тиха ніч чарівниця - Леся Українка

То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплескував білим крилом.
І за кожним тим сплеском яскравим
Серце кидалось, розпачем билось,
Замирало в тяжкій боротьбі.
Я змаганням втомилась кривавим,
І мені заспівати хотілось
Лебединую пісню собі.

ЛІРИКА - Ти не хотів мене взять... - Леся Українка

Ти не хотів мене взять

Ти не хотів мене взять, полишив мене тут на сторожі,
Ти мені заповідав скрасити могилу твою
В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі,
Ти мені заповідав носити жалобу мою
Так, як носять в легендах царівни мовчазні, хороші.

Довго ждать мені, друже, ще мармур не тесаний твій,
Ще немає на чому повитись плющу жадібному,
Не цвітуть ще осінні троянди в порі весняній,
Камінь, темряву й кров маю тільки ще в серці сумному,
Не здаюсь я царівною людям в жалобі моїй.

ЛІРИКА - САФО - Леся Українка

САФО

Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної
На лірі вона приграє.
І з піснею тою у серці
Велика їй туга встає:

ЛІРИКА - Романс - Леся Українка

Романс - Леся Українка

Не дивися на місяць весною, —
Ясний місяць наглядач цікавий,
Ясний місяць підслухач лукавий,
Бачив він тебе часто зі мною

І слова твої слухав колись.
Ти се радий забуть? Не дивись,

Не дивися на місяць весною.

ЛІРИКА - ПЛАЧ ЄРЕМІЇ - Леся Українка

ПЛАЧ ЄРЕМІЇ

«Як злото стемніло,—
змінилося срібло пречисте!»

Ще листя сухе так недавно ясніло...
«Як злото стемніло!..»
Мов око сліпе, мріє озеро млисте...
«Змінилося срібло пречисте...»

ЛІРИКА - Нічка тиха і темна була - Леся Українка

Нічка тиха і темна була

Я стояла, мій друже, з тобою;
Я дивилась на тебе з журбою,

Нічка тиха і темна була.

Вітер сумно зітхав у саду.

Ти співав, я мовчазна сиділа,
Пісня в серці у мене бриніла;

Вітер сумно зітхав у саду…

ЛІРИКА - Безсонна ніч - Леся Українка

Безсонна ніч

Цiлу нiч до зорi я не спала,
Прислухалась, як море шумiло,
Як таємная хвиля зiтхала —
І як серце моє стукотiло.

Ночi темної дивнi почвари
Заглядали в безсоннії очi,
I страшнiшi, нiж соннi кошмари,
Тi привиддя безсонної ночi.

ЛІРИКА - Коли дивлюсь глибоко в любі очі... - Леся Українка

Коли дивлюсь глибоко в любі очі... - Леся Українка

I

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні.
Либонь, тих слів немає в жодній мові,
та цілий світ живе у кожнім слова,
і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,
та вголос слів тих вимовить не вмію…

ЛІРИКА - Знов весна, і знов надії - Леся Українка

Знов весна, і знов надії

Знов весна, і знов надії
В серці хворім оживають,
Знов мене колишуть мрії,
Сни про щастя навівають.

Весно красна! Любі мрії!
Сни мої щасливі!
Я люблю вас, хоч і знаю,
Що ви всі зрадливі…

ЛІРИКА - Єсть у мене одна... - Леся Українка

Єсть у мене одна... - Леся Українка

Єсть у мене одна
Розпачлива, сумна,
Одинокая зірка ясная;
Сеї ж ночі дарма
Її кличу, — нема!
Я стою у журбі самотная.
І шукаю вгорі
Я тієї зорі:
“Ох, зійди, моя зірко лагідна?”
Але зорі мені
Шлють проміння сумні:
“Не шукай її, дівчино бідна!”

ЛІРИКА - Давня весна - Леся Українка

Давня весна

Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

ЛІРИКА - Горить моє серце, його запалила - Леся Українка

Горить моє серце, його запалила

Горить моє серце, його запалила
Гарячая іскра палкого жалю.
Чому ж я не плачу? Рясними сльозами
Чому я страшного вогню не заллю?

Душа моя плаче, душа моя рветься,
Та сльози не ринуть потоком буйним,
Мені до очей не доходять ті сльози,
Бо сушить їх туга вогнем запальним.

ЛІРИКА - Гей, піду я в ті зелені гори - Леся Українка

Гей, піду я в ті зелені гори

Гей, піду я в ті зелені гори,
Де смереки гомонять високі,
Понесу я жалі одинокі
Та й пущу їх у гірські простори.

Кину свої жалі
На зелені галі,
Пущу бором свою тугу,
Чи не знайде другу…

Кімполунг, 19.04.1901

ЛІРИКА - В небі місяць зіходить смутний - Леся Українка

В небі місяць зіходить смутний

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.