Людмила Яцура - КОХАННЯ КРИЛА

Моє кохання – радості політ,
Срібнозіркове, місячнодоріжне…
Зупинить вітер і розтопить лід
В нім мій вогонь, а ще ромашки ніжність.

ЧОPНIЇ БPОВИ, КАPIЇ ОЧI

Чоpнiї бpови, каpiї очi
Костянтин ДУМИТРАШКО
(народний варіант)

Чоpнiї бpови, каpiї очi,
Темнi, як нiчка, яснi, як день!
Ой, очi, очi, очi дiвочi,
Де ж ви навчились зводить людей?

Вас i немає, а ви мов тута,
Свiтите в душу як двi зоpi.
Чи в вас улита якась отpута,
Чи, може, спpавдi ви знахаpi?

ЧОРНІ ОЧКА, ЧОРНІ ОЧКА, ЯК ТЕРЕН

Чорні очка, чорні очка, як терен

Чорні очка, чорні очка, як терен.
Чорні очка, як терен,
Як терен, як терен,
Коли ми ся поберем, поберем?

Поберемся, поберемся в неділю.
Поберемся в неділю,
В неділю, в неділю,
Маю на тя надію, надію.

ЧОМ ТИ НЕ ПРИЙШОВ, ЯК МІСЯЦЬ ЗІЙШОВ

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов

— Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,
Як я тебе ждала?
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Мати не пускала?

— І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, —
Сідельце сховала.

ЧЕРЕЗ РІЧЕНЬКУ, ЧЕРЕЗ БОЛОТО

Через річеньку, через болото

Через річеньку, через болото
Подай рученьку, моє золото.
Подай рученьку, подай другую,
Подай личенько — я й поцілую.

Через річеньку, через місточок
Подай рученьку на голосочок.
І при сонечку, і серед ночі
Подай устоньки, покажи очі.

ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН

Цвіте терен, цвіте терен

Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.

А я молода дівчина,
Та й горя зазнала:
Вечороньки недоїла,
Нічки не доспала.

Ой візьму я кріселечко,
Сяду край віконця,
Іще очі не дрімали,
А вже сходить сонце.

ТУМАН ЯРОМ, ТУМАН ДОЛИНОЮ

Туман яром, туман долиною

Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.

За туманом нічого не видно,
Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
В тій криниці дівка воду брала,

Та й впустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.

СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО

Іван Котляревський
Сонце низенько, вечір близенько

Сонце низенько, вечір близенько,
Іди до мене, моє серденько! (2)

Ой вийди, вийди, та не барися,
Моє серденько, розвеселися. (2)

Ой вийди, вийди, серденько, Галю,
Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (2)

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу,
Я твої ніженьки в шапочку вложу. (2)

РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ

Розпрягайте, хлопці, коні

Розпрягайте, хлопці, коні,
Та й лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.

Копав, копав криниченьку
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.

ПО ТОЙ БІК ГОРА, ПО ЦЕЙ БІК ДРУГА

По той бік гора, по цей бік друга

По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.

Ой то ж не зоря — дівчина моя
З новенькими та відерцями
По водицю йшла.

— Дівчино моя, напій же коня
З рубленої криниченьки,
З повного відра!

ОЙ Я ДІВЧИНКА ПОЛТАВКА

Іван Котляревський
Ой я дівчина полтавка

Ой я дівчина полтавка,
А зовуть мене Наталка.
Дівка проста, некрасива,
З добрим серцем, неспесива.

Коло мене хлопці в'ються
І за мене часто б'ються.
А я люблю Петра дуже,
До других мені байдуже.

ОЙ ЧИЙ ТО КІНЬ СТОЇТЬ

Ой чий то кiнь стоїть

Ой чий то кiнь стоїть,
Що сива гpивонька?
Сподобалась менi, сподобалась менi
Тая дiвчинонька.

Не так та дiвчина,
Як бiле личенько.
Подай же, дiвчино, подай же, гаpная,
На коня pученьку.

Дiвчина пiдiйшла,
Рученьку подала.
Ой кpаще б я була, ой кpаще б я була
Кохання не знала.

ОЙ ХМЕЛЮ Ж МІЙ, ХМЕЛЮ

Ой хмелю ж мій, хмелю

“Ой хмелю ж мій, хмелю,
Хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Що й не розвивався?”

“Зимував я зиму,
Зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині,
Та й не розвивався!”

“Ой сину ж мій, сину,
Сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував,
Що й не роззувався?”

ОЙ У ТОЇ ДІВЧИНОНЬКИ

Ой у тої дівчиноньки

Ой у тої дівчиноньки
Хата на помості.
Приїхали до дівчини
Три козаки в гості.

Один іде — коня веде,
Другий коня в'яже.
Третій стоїть на порозі,
Добрий вечір каже.

Добрий вечір, стара мати,
Дай води напиться,
Гарну доньку маєш, мати,
Дозволь подивиться!

ОЙ У ПОЛІ ТИХИЙ ВІТЕР ВІЄ

Ой у полі тихий вітер віє

Ой у полі тихий вітер віє,
А там козак пшениченьку сіє. (2)

Ой сіє він, досіває лану,
Аж виходить дівчинонька з гаю. (2)

"Помагай біг, козаче-гуляю,
Виведь мене на дорогу з гаю!" (2)

ОЙ У ПОЛІ ОЗЕРЕЧКО

Ой у полі озеречко

"Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко —
Соснові клепки, а дубове денце,
Не цурайся мене, серце!

Ой як будеш цуратися,
Будуть люди сміятися.
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою!"

"Ой рада б я виходити
І з тобою говорити,
Так лежить нелюб по правій рученьці,
То боюся розбудити!"

ОЙ У ПОЛІ НИВКА

Ой у полі нивка

Ой у полі нивка,
Кругом материнка…
Там дівчина жито жала,
Гарна чорнобривка.

Жала ж вона, жала,
Сіла спочивати,
Їхав козак з України —
Мусив шапку зняти.

Мусив шпаку зняти,
“День добрий, — сказати, —
Помогай Біг, дівча моє,
Тобі жито жати!”

ОЙ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА

Ой у полі криниченька

Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька.

Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.

Роман воли покидає,
Катерину переймає.

Ой став Роман жартувати
З відер воду виливати.

— Ой Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку.

ОЙ У ПОЛІ ВІТЕР ВІЄ

Ой у полі вітер віє

Ой у полі вітер віє,
А жито половіє,
А козак дівчину та й вірненько любить,
А зайнять не посміє.

Ой тим її не займає,
А що сватати має,
Ой тим же він, тим же та й не горнеться,
А що слави боїться.

Сидить голуб не черешні,
А голубка на вишні,
Ой скажи, ой скажи, серце дівчино,
А що в тебе на мислі.

ОЙ У ГАЮ ПРИ ДУНАЮ

Ой у гаю при Дунаю

Ой у гаю при Дунаю
Соловей щебече.
Він же свою всю пташину
До гніздечка кличе.

Ой тьох,тьох,віть,тьох,тьох,тьох,
Соловей щебече.
Він же свою всю пташину
До гніздечка кличе.

Ой у гаю при Дунаю
Там музика грає,
Бас гуде, скрипка плаче -
Милий мій гуляє.