Людмила Яцура - ДІТИ ЗЕМЛІ


Тополі, верби і калина,
І пісня матері, що з серця лине.
До болю рідне і правічне
Це поле край села пшеничне,
Й оспіване в піснях блакитне небо.
Скажіть, для щастя що ще треба?
Як знати, що землі цієї донька,
Гідний син.
І де б не був ти, а думок твій плин
Тебе назавжди повертає
В той край,
На тебе, де чекає
І батько, й мати і білявка-хата,
Туди, де пахне хліб, і мед,
І рута-м’ята,
Душа народу щедра де й багата –
Дорожче діаманту це і злата,
Де за селом ота криниця,
Що в ній вода від зорь іскриться.
І все оце навік твоє:
Веселка воду тут із ставу п’є,
Тут перші ночі теплі солов’їні
Подарував коханій ти людині.
І горді будьте, що землі цієї діти,
Що не одні ви в цьому світі,
Що назавжди ваша родина
З колиски – рідна Україна.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.