Людмила Яцура - ЗОРЯНИЙ СЛІД


Де ромашковий килим улітку,
Вельон ніжний навкруг ковили,
Де садки потопають від цвіту,
Там стежки між пшениць пролягли.

Там торкалися ніг ніжні роси,
Двір і хата – душі джерело,
І чекає, й сумує, і просить
Повернутися рідне село.

Прилети сюди сивою пташкою.
Яблуневого цвіту вдихни,
А іще по стежині ромашковій
До криниці прадіда прийди.

Чим жила, де була, про що мріяла…
Казка давня нехай ожива,
А дорога твоя вкрита зорями
І дзвенить калиново й співа.

Чуєш листя берізки ти пісню,
А душі красивий політ,
Поливається сльозами-росами,
Пам’ятаючи зоряний слід.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.