НЕМА ЧАСУ
Ніч спускається над лісом,
Сплять пташки, зайчата, миші,
У віконця сни влетіли
Оченята всім закрили.
Дивних казочок ві сні,
Цілі низочки рясні.
Лиш ведмедик ще не спить
Вередує і сопить.
Промовляє він матусі:
Мало бавився я в лузі.
Хочу день щоб не кінчався,
Щоб із сонечком погрався,
Ще б на дерево заліз
І побачив зверху ліс…
За берізками не був,
Не всіх пташок спів я чув.
Хочу в річці ще купатись,
На пісочку покачатись,
Хочу меду із дупла…
Мамо! Спать чому пора?
Я не встиг попити квасу, –
На сон в мене нема часу.
Тихо мовила матуся:
– Рідний мій, ти не хвилюйся.
Вночі треба підростати,
А іще відпочивати.
Оченятка ти закрий,
Завтра буде день новий.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.