ДУШІ ЛІРИКА

124ДУШІ ЛІРИКА



Кришталевим струмком душі лірика ллється,
Чистим променем сонця вона гріє й сміється,
А струна забринить – душі лірика плаче
І росою кохання вмивається наче.

Увібравши веселки в себе всі кольори,
Душі лірика вічно і живе, і дзвенить.
Душі лірика – стимул, вогник, шлях до життя,
Душі лірика – зодчий, скульптор у почуттях.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.