ДУШІ ЛІРИКА
Кришталевим струмком душі лірика ллється,
Чистим променем сонця вона гріє й сміється,
А струна забринить – душі лірика плаче
І росою кохання вмивається наче.
Увібравши веселки в себе всі кольори,
Душі лірика вічно і живе, і дзвенить.
Душі лірика – стимул, вогник, шлях до життя,
Душі лірика – зодчий, скульптор у почуттях.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.