Людмила Яцура - КУЛЬБАБКИ

СофійкаКУЛЬБАБКИ


Кульбабки дивилися в небо,
І вранішні роси пили,
Щасливо всміхалися сонцю,
Бо з ним вони схожі були.


В долоньках тримаю,
І дую щосили:
«Дід, баба, дід, баба», –
Повторюю я.
Маленька кульбабка,
А скільки в ній сили,
Щоб килимом стала
Її вся сім’я.


Листочки промінчик ловили,
Щодня підіймались, росли…
Голівки біленькі зробились,
А з них парасольки вітри понесли.


Щоб нове життя народилося знову
У полі і в нашім саду,
Щоб чули усі їхню пісню, розмову,
І я посміхнуся, коли їх знайду.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.