Людмила Яцура - СОЛО З «ПРОЩАННЯ СЛОВ’ЯНКИ»

133СОЛО З «ПРОЩАННЯ СЛОВ’ЯНКИ»


Вулицями, селищем звучить
Чисте, як душа «слов’янки» соло…
Розпізнати, з юних літ відкрить
І не спутати ні з чим, ніколи.


Настрій у піднесенні співа,
Розсипає верховіття звуками,
І принишкла в задумі трава,
Бо й вона оркестру звуки слухає.


Де бувають нові відкриття,
І навіщо чути інші звуки,
Коли там лишились почуття
Й відчуття батьківської науки?


Як одна печаль, як неповторна мить,
Просипається із вересневим ранком,,
І летить й зворушливо звучить
Вічне соло з «Прощання слов’янки».


Незгасима нічим в серці рана,
Її соло – «слов’янки» струна,
Вона рвалась і не відлітала,
Залишилась в мені вона.


У любові хвилина остання…
В яблуневім саду душа…
І для тебе «Слов’янки прощання»…
Поїзд в інше життя вируша…

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.