Людмила Яцура - А Я ДЛЯ УКРАЇНИ ЩО ЗРОБИВ?

А Я ДЛЯ УКРАЇНИ ЩО ЗРОБИВ?

Не говоріть, що "краще вже минуло",
то було "краще?.." у пітьмі?,
Жебрачки-України страх-життя -
завуальоване буття ?.. Не краще! Ні!
Хоча завжди були в серцях вогні!
У кризі життя наше потонуло,
протест душі, бо з владою - неладно,
А як зуміти дати собі раду?..
Щоб знати, як же правильно прийняти,
Життя сьогоднішнє, набратись сил,
Щоб в хаосі, зневірі та й сказати,
А Я ДЛЯ УКРАЇНИ ЩО ЗРОБИВ?
Яка то доля їй гірка дісталась
Тонути в галасі пустому,
Не скаржитися на біль, на смуток, втому,
І зараз час той, б’є ота хвилина,
ЩОБ КРИЗА В ЛЮДСЬКИХ ДУШАХ НЕ НАЗРІЛА.
Про що ще можна говорити?
Бажає кожен краще жити!
Почніть з самих себе спочатку,
Й держава буде у порядку.
Ніхто не прийде і не скаже: «На! Візьми!
І годі обливатися слізьми.»
Все – невдоволення, прискіпливість і скарги,
Ламати двері і топтати ранги,
Усе не так, погано???… Все! Доволі.
Та це ж, у порівнянні життя людства,
Крапля в морі.
Де ж гідність, де скажіть тоді,
Щоб не лишити землю у біді?
Хто де, а все собі, собі,
За владу, за багатство в боротьбі,
Хто кращий… немічна гонитва.
Але, молитва! Є молитва
За Україну, долю її кращу!
Не чуєте? Чи вуха затикаєте хіба що?
В жалю я думаю,
Яка ж красива земля наша,
Яка природа... глибини її ресурс,
Та тягнеться так довго оця каша,
Ніяк не зміниться ганебний її курс.
А що людині треба? Щоб без сліз
Життя, в усіх відношеннях, красиве:
Була щоб нива, небо чисте, ліс…
ДАВАЙТЕ РАЗОМ ЗРОБИМО ЦЕ ДИВО!
Давайте бруд розмов у простір не кидати
І знімемо з екранів негатив,
Щоб жити та радіти, не страждати,
Нарешті станеться нехай прорив
До світла, честі, вдячності, любові,
І до найкращих, світлих наших днів,
Щоби народ зневірою не тлів,
Щоб не було брехні у кожнім слові,
А було затишно у нашім ріднім Домі.
І вже, скажу, коли ми живемо тут
Почуйте, люди, слова мого суть:
В ОДНІЙ РОДИНІ, У ОДНІЙ СІМ'Ї
ДАВАЙТЕ КРАЩОЮ МИ ЗРОБИМО ЇЇ!!!

                                                                 2009 Людмила Яцура