НЕ ЖУРИСЬ, ВЕРБИЧЕНЬКО!
Там, де чути пісню солов’я,
Крутий берег, хвиль нічне зітхання,
Скільки слів почула там верба
Першого красивого кохання.
Огортала вітами вона,
Зберегти любов свою хотіла
Та пройшла весна, пройшла весна,
Десь душі поділась її сила.
Мрій здійснення так і не було,
Зорі й досі дивляться у воду,
Все життя так швидко пропливло,
Залишило лише її вроду.
В розпачі кохання не знайти,
Долі птах залишив її віти,
Не журись, вербиченько! Сліди –
Чистого кохання щастя-діти.
Над водою ти стоїш журливо,
Ти залиш думок там гіркоту,
Сонце грає, а життя красиве
Чує пісню й досі твою ту.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.