РІДНИЙ БЕРЕГ
Це не просто чиста водиця,
Людська стежка до неї лягла,
Це твоєї душі криниця,
Вся джерельна, світла, жива.
Це не просто ловиться вітер,
Сад цвіте, родить буйно земля,
Це сюди повертаються діти,
Де батьківська твоя сторона.
А думок танок невгамовний
Про любов до рідного краю
І живе сторони рідна мова,
Ці світанки ти радо стрічаєш.
Це ж якої великої сили
До землі в серці предків любов,
Щоб в серцях дітей вкоренилась,
Рідний берег покликав щоб знов.
А коли навесні у небі
«Кру…», тужливе, ми чуєм здаля,
З журавлями вертаються душі
По нитках, що ведуть до села.
І якщо десь далеко барвінком,
Чорнобривцем земля озветься,
А зозуля зіб’ється з ліку…
Де коріння, то там і серце.
Золотаві соняхи літа,
Небо чисте, прозоре, блакитне,
Ось така вона в серці родина,
Що від батька й до сина квітне.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.