ТОПОЛИНА ДОЛЯ
Тополина доля і стежина в полі,
А ще пісня батька у тобі завжди.
Дідова криниця, рушники в світлиці,
Де воркують в парі голуби.
Скажуть ранні роси, чому довелося
Слухати у вишнях солов’їний спів,
Молитися Богу і слово в дорогу,
І благословляти теж одній, самій.
Чи плакали очі, чи зморені руки…
Це ніхто не знає, бо сильний дух твій.
Відстані розлука – важка серця мука
Та родини вогник завжди всім горів.
Лагідно всміхалась, а за все, що бралась,
Розквітало мальвами, зорями, добром…
Дорожити краєм, веселковим раєм
Всім єством навчала, щастя щоб було.
Справді, дивовижно! Й досі цвітуть вишні,
Яблуня ще родить і плететься хміль,
Ще не все зробила, десь не походила,
Піч стоїть без хліба, в сльозах смутку сіль.
Вітер дує з поля, безкрає роздолля,
Гуляє усюди, доносить слова:
Тополина доля – самотності доля…
А ти, як калина в родині жива.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.