Helena - Vona

плачVona



Схеми вулиць такі знайомі
Напередодні кривава війна.
Ти заходишся знов й розмальовуєш стіни,
Забуваючи, що давно не сама.
Буваєш вільна серед них,
Коли тримаєш у руках невміння.
Його слова, немов гроза,
Щоб пережити треба тисячу терпіння.
Й усі кричать один за одним
Любов уся така немодна
Та подих вітру на твоїх устах…
При світлі вуличних ліхтарів,
Під хмарами своєї мрії
Вона іде тепер одна,
Кохаючи в собі надії…
Хоч серце на шматки, хоч втратила, чого хотіла…
Її нема посеред них, давно забутого каміння
Забувши все, вона втирала сльози.
Холодні на щоках, мов автором забуті прози...

Helena


Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.