Повзик Рома - Сергію Жадану

Сергію Жадану,
який не отримав чичибабінську премію


Дельфіни виносять на береги
мертвих своїх матросів.
У кожного з них були вороги,
нестача спирту, брак папіросів.
Були, може, діти, батьки, жінки,
коханки, офшорні рахунки,
а мають лише похоронні вінки
і жодного крику рятунку.
А може б вони залишилися там,
аби не оці дельфіни.
Мали би дно незнане вітрам,
які всьому несуть зміни.
Я б приїздив до цієї води
раз на рік, не частіше.
Ходив би по гальці туди-сюди
і серцю було б тепліше.
І я казав би: «Матроси оті,
що там у морях на днові,
вони, повірте, усі святі,
до неба летіть готові.
Вони сховали свої гріхи
у довгі кишені віри.
Вдома без них сумують дахи –
течуть і течуть без міри.»
Та добрі оті дельфіни морів
вбивають мої промови.
Чинять не так, як я би хотів
знаходячи спільну з матросами мову.


06.01.10 р. Полтава

1 коментар:

  1. Повзик Рома20 січня 2010 р. о 19:38

    За тобою

    Якщо вже доля так складеться –
    Тобі потрібно буде йти,
    Душа до розуму озветься –
    Я попалю свої мости.

    Я на хвилину зупинюся…
    І на коліна упаду,
    І Богу мовчки помолюся,
    І сили у собі знайду.

    І я пройду крізь грози і тумани,
    Крізь лихоліття і бентежний час,
    Крізь біди, темряву й обмани –
    Ніщо вже не розлучить нас.

    Ти обернешся й зрозумієш,
    Що поряд тебе я стою.
    Сховати радість не зумієш,
    А я скажу: ”Тебе люблю!

    Люблю, кохаю і пороги
    Свої покинув через це.
    Пройшов я звивисті дороги,
    Щоб глянути в твоє лице.

    Бо той, хто любить, дійсно любить,
    Той піде, мабуть, на усе.
    Своє життя, можливо, згубить,
    Але кохання пронесе!"

    І в очі ніжно ти поглянеш,
    І посміхнешся лиш мені.
    І ти усім для мене станеш.
    Тебе я не згублю ніколи… Ні!

    18.03.07
    м. Полтава

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.