А потім гречка за селом.
У міста є за степом туга,
І спогади, як все колись було.
Пройшли роки, як мить минули,
А доля вуликом гудить…
Той мед у стільниках, а пісня, бджоли
Життя наповнює. О,мить!
Дух пасіки! Він – найцінніший!
А мед – то скарб лісів, степів,
Пора найкраща, наймиліша -
У селах соняшник як цвів.
Як хочеться, щоб золотим потоком
Цей мед від прадідів-дідів
Тримав наш рід живильним соком
Щоб духом й тілом він міцнів.
11.02.2010
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.